Дуже часто мене запитують, чому я не знімаю івенти. Існує дуже поширена думка, що фотографи потрібні тільки для цього. Адже це важливо події — весілля, День Народження… Будні — ні. Будні ж ми бачимо щодня. Ну що там фотографувати?
Правда в тому, що для мене в івентах забагато мішури і метушні. Всі дуже гарні, але це все про гарні фоточки. Я не знаю, як розкрити душі людей в умовах, коли поряд ще 50 гостей.
Ви просите мене приїхати зняти перший День Народження дитини і кажете, що дитина буде у гарному наряді і запрошено 60 гостей. Як я бачу це для себе? Є фотозона. Дитину будуть передавати з рук в руки і кожен буде фотографуватися з нею в одному й тому ж місці з однаковими посмішками. Дитина втомиться і буде хотіти втекти)))
Я не бачу там простору для творчості, не відчуваю взаємодії героїв між собою, не існує мене як фотографа-творця. Так, всі дуже гарні в гарному місці і гарному одязі, при макіяжі і зачісках. А я можу думати тільки про те, як було б класно зараз зняти цю маму наодинці з малюком, як вона годує його груддю, як тихенько розмовляє з ним…
Такі фото розкажуть набагато більше, коли дитина підросте. Дитина може подивитися на ці фото і сказати «Ось я, мене люблять і обожнюють просто за фактом існування». Справжня скарбничка, яку можна подарувати дитині.
А ось важливі камерні події, як наприклад Gender Reveal Party — це те, що я дууууже люблю. Емоції зашкалюють, Наскільки дитині буде приємно побачити ці кадри. Так мама і тато дізналися, хто я. Вони так раділи, вони були такі щасливі і закохані. Діти дуже люблять чути історію своєї появи на світ, про те, як мама любила дитинку, яка ще не народилась, але вже жила у неї в животику. Яке це було щастя — зустрітись нарешті і дати їй всю свою любов.А показати кадри, де сяють мамині очі від любові — це краще будь-яких слів.
Так, для мене фотосесія — це маніфест любові. Через дотики і мікроемоції можна дуже багато сказати навіть через роки.
