Я назву цей проект «Подорож життям». Першу зйомку у поїзді я провела наприкінці 2021 року і просто закохалася у цю естетику.
Це щось про дитинство, про найтепліші спогади.
Коли ти їдеш в Крим до моря. Дорослі втомлюються. А ти — ні. Тобі все цікаво. Ти лазиш з полиці на полицю, завішуєшся простирадлом, бігаєш вузенькими проходами, граєшся, безкінечно щось їси, дивишся у вікно, пʼєш чай…
Зараз вже дорослою подорожуючи поїздом зі своїми дітьми я не можу не взяти з собою камеру. І що цікаво, у цьому крихітному затишному просторі фото кожного разу виходять якимись різними. Ніби місця надзвичайно мало, з ракурсами теж не дуже розгуляєшся. Але це завжди якась нова історія.
Герої ніби одні й ті самі, але при цьому завжди трошки інші. Я переконана, що камера здатна зберегти на знімках набагато більше, ніж наше фізичне тіло, вона здатна побачити душу.
Ця історія для мене — це ніби про рух дорогою життя. На цих фото можна побачити, як ростуть і міняються мої дівчатка. Цей рух не зупинити. Хоча іноді дуже хочеться його сповільнити, затриматися на станціях, а часом — повернутися назад. Але все, що у нас є — це сьогоднішня мить у вирії життя. То ж варто її смакувати.
