Ми розвиваємося тільки через фрустрацію.
Саме цим, на мою думку, можна пояснити зупинку розвитку в Європі. Вони знайшли свій баланс і спокій у житті. Все стабільно, все передбачувано і зрозуміло. Та історія, коли так жили мої батьки, так живу я і так житимуть мої діти.
Я довго дивувалася, чому колись прогресивна Європа в якийсь момент просто зупинилася в розвитку і перестала йти в ногу з часом.
Та справа в тому, що європейцям це зовсім не потрібно. Їм підходить їздити відпочивати в одне й те саме місце 10 років поспіль, підходить їсти одну й ту саму їжу, підходить дуже посередній рівень сервісу, однакова плитка на підлозі, довгі поштові доставки, застарілі тенденції у сфері краси, підходить ходити до одного й того ж фотографа десятиліттями, принципи роботи якого за 20 років не змінилися.
В той час як в Україні ти можеш знайти будь-що у будь-який час доби, відбувається постійне покращення сервісу, найновіші тенденції у всіх сферах життя. Просто тому, що немає в людей цього комфорту. Є постійна фрустрація, кризи, які проходить як країна в цілому, так і кожна людина окремо. А в цьому всьому величезне поле для творчості, багато нових і цікавих рішень і постійний рух вперед.
Звичайно, тут зʼявляється і інша крайність — постіний біг. Страшно зупинитися навіть на хвилинку, адже тоді ти відчуваєш, що всі вже давно попереду, а ти відстаєш.
Тому нам так важко приймати цю іспанську неспішність, якусь таку байдужість до усього, часом інфантильність і відсутність мотивації розвиватися. Їм вже і так добре. А нам завжди є куди покращуватись🤷🏼♀️
Такі ось різні світи на одному континенті🌍
