У нас є невеличка сімейна традиція — щороку робити фотосесію на пам‘ять. Ясно що в телефоні мільйон фото і відео дітей…але, хочеться ж щоб у кадрі була вся сім’я…)
Цей рік був такий важкий, що здавалося б і не до того…але яке щастя, що ми все ж таки зробили це!
Фотографії на завжди в моєму серці❤️
Як Тимофій готував з чоловіком вареники, як я робила чай на газовому пальнику, як читали книжки, дуріли, складали будинок з лєго, як розтягнули український прапор…і все це було неначе і не фотосесія, а просто наш звичайний день..) Я так вдячна, що ці спогади тепер не просто в пам’яті, а закарбовані у стоп-кадрах нашого сімейного альбому…просто до сліз🥹
А реакція дітей на Таню була просто вражаюча…зазвичай наші двійнята різко і з недовірою сприймають нових людей…а особливо об’єктив🤪, але в цей раз це ніби була тепла зустріч з сестрою)) ніби діти вже давно знали Таню…))
Так приємно. Так ніжно, так по-домашньому і з любов’ю🥹💔🫶🏻
Дякую!😌
У нас є невеличка сімейна традиція — щороку робити фотосесію на пам‘ять. Ясно що в телефоні мільйон фото і відео дітей…але, хочеться ж щоб у кадрі була вся сім’я…)
Цей рік був такий важкий, що здавалося б і не до того…але яке щастя, що ми все ж таки зробили це!
Фотографії на завжди в моєму серці❤️
Як Тимофій готував з чоловіком вареники, як я робила чай на газовому пальнику, як читали книжки, дуріли, складали будинок з лєго, як розтягнули український прапор…і все це було неначе і не фотосесія, а просто наш звичайний день..) Я так вдячна, що ці спогади тепер не просто в пам’яті, а закарбовані у стоп-кадрах нашого сімейного альбому…просто до сліз🥹
А реакція дітей на Таню була просто вражаюча…зазвичай наші двійнята різко і з недовірою сприймають нових людей…а особливо об’єктив🤪, але в цей раз це ніби була тепла зустріч з сестрою)) ніби діти вже давно знали Таню…))
Так приємно. Так ніжно, так по-домашньому і з любов’ю🥹💔🫶🏻
Дякую!😌